Розвиток освіти дорослих в Укра­ї­ні

 

З іні­ці­а­ти­ви Ве­ли­кої Бри­та­нії, яка в 1992 ро­ці про­ве­ла На­ці­о­наль­ний ти­ж­день навчан­ня до­ро­с­лих, про­тя­гом на­сту­п­них 1993-1999 ро­ків у 28 кра­ї­нах сві­ту по­ча­ли про­во­ди­ти­ та­кі ти­ж­ні.  А з 2000 ро­ку при­єд­на­лися ще 18 кра­їн, зокрема Укра­ї­на. Відтоді про­ве­ден­ня Ти­ж­нів осві­ти до­ро­с­лих на­бу­ло між­на­ро­д­но­го ста­ту­су. До ньо­го при­єд­на­ли­ся всі кра­ї­ни – чле­ни ООН.

Не­що­да­в­но від­бу­в­ся IV Між­на­ро­д­ний ти­ж­день осві­ти до­ро­с­лих під де­ві­зом “Ос­ві­та до­ро­с­лих для без­пе­ки жит­тя”. Ор­га­ні­за­то­ра­ми ста­ли Мі­ні­с­тер­с­т­во осві­ти і на­у­ки, Ака­де­мія пе­да­го­гі­ч­них на­ук, Все­ук­ра­їн­сь­ке ко­ор­ди­на­цій­не бю­ро Між­на­ро­д­ної гро­мад­сь­ко-­дер­жа­в­ної про­гра­ми “О­с­ві­та до­ро­с­лих в Укра­ї­ні”, Між­на­ро­д­ний ко­мі­тет за­хи­с­ту прав лю­ди­ни, То­ва­ри­с­т­во “Знан­ня”, Ін­сти­тут під­го­тов­ки ка­д­рів про­ми­с­ло­вості Мі­н­п­ром­по­лі­ти­ки, Все­ук­ра­їн­сь­ка асо­ці­а­ція пі­с­ля­ди­п­ло­м­ної і без­пе­рер­в­ної осві­ти, Ін­сти­тут пси­хо­ло­гії ім. Гри­го­рія Ко­с­тю­ка АПН Укра­ї­ни. У ре­а­лі­за­ції про­гра­ми бра­ли участь уче­ні, на­род­ні де­пу­та­ти, пре­д­ста­в­ни­ки мі­ні­с­терств і ві­домств, цен­т­раль­них і мі­с­це­вих ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди, ві­т­чиз­ня­них і за­ру­бі­ж­них гро­мад­сь­ких ор­га­ні­за­цій, фа­хі­в­ці. На ад­ре­су по­ва­ж­но­го зі­бран­ня на­дій­ш­ло ба­га­то ві­таль­них те­ле­грам.

 

Свій пер­ший Між­на­ро­д­ний ти­ж­день осві­ти до­ро­с­лих Укра­ї­на про­ве­ла  у ве­ре­с­ні 2000-го, а пер­шим роз­по­ряд­чим до­ку­мен­том офі­цій­ної уча­с­ті укра­їн­сь­кої дер­жа­ви у за­хо­дах ООН і ЮНЕСКО став на­каз Мі­ні­с­тер­с­т­ва осві­ти і на­у­ки “Про про­ве­ден­ня Між­на­ро­д­но­го ти­ж­ня осві­ти до­ро­с­лих”, під­пи­са­ний мі­ні­с­т­ром Ва­си­лем Кре­ме­нем, і від­по­ві­д­ний лист Мі­ні­с­тер­с­т­ва юс­ти­ції Укра­ї­ни. Ни­ні вла­с­ні на­ці­о­наль­ні Ти­ж­ні осві­ти до­ро­с­лих від­бу­ва­ю­ть­ся у більш як п’ятдесяти країнах світу. А цьо­го ро­ку до них при­єд­на­лася Поль­сь­ка Ре­с­пу­б­лі­ка.

Для під­три­м­ки про­ве­ден­ня між­на­ро­д­них Ти­ж­нів осві­ти до­ро­с­лих уже діє ве­ли­ка гру­па пра­ців­ни­ків, що пре­д­ста­в­ляє всі ре­гі­о­ни пла­не­ти. Так, укра­їн­сь­кі фа­хі­в­ці з осві­ти до­ро­с­лих на­да­ли під­три­м­ку во­ло­н­те­рам Фла­ман­дії у під­го­то­в­ці осві­т­ніх за­хо­дів для до­ро­с­лих у сіль­сь­ких мі­с­це­во­с­тях Ко­ро­лів­с­т­ва Бе­ль­гії, а та­кож Ка­над­сь­ко­му ко­ор­ди­на­цій­но­му бю­ро.

 

За час, що ми­нув з по­ча­т­ку третього ти­ся­чо­літ­тя, Укра­ї­на яви­ла сві­то­ві най­де­мо­к­ра­ти­ч­ні­ші взі­р­ці ефе­к­ти­в­ної гро­мад­сь­ко-дер­жа­в­ної спів­п­ра­ці, зокрема у про­ве­ден­ні І, ІІ і ІІІ Ти­ж­нів осві­ти до­ро­с­лих та під­го­то­в­ці до ни­ні­ш­ньо­го свя­та.

Цю спів­п­ра­цю під­три­ма­ли пре­д­ста­в­ни­ки кра­їн - уча­с­ниць Єв­ро­пей­сь­ко­го ре­гі­о­наль­но­го се­мі­на­ру ЮНЕСКО та Єв­ро­пей­сь­кої ко­мі­сії в Брю­с­се­лі, що від­бу­в­ся в гру­д­ні 2001 ро­ку на те­му: “За­со­би де­мо­к­ра­ти­за­ції осві­ти до­ро­с­лих”, на яко­му бу­ла пре­д­ста­в­ле­на до­по­відь Все­ук­ра­їн­сь­ко­го ко­ор­ди­на­цій­но­го бю­ро “Де­мо­к­ра­ти­ч­ні стра­те­гії роз­ви­т­ку осві­ти до­ро­с­лих у су­ча­с­ній Укра­ї­ні”. І це не ви­пад­ко­во. Адже Укра­ї­на має пра­да­в­ні тра­ди­ції в осві­ті. Ки­їв­сь­кий князь Во­ло­ди­мир Свя­то­с­ла­во­вич першим узяв на се­бе мі­сію ду­хо­в­но­го про­сві­т­ни­ц­т­ва, навчан­ня укра­їн­сь­ко­го на­ро­ду, ста­в­ши тво­р­цем но­вих пер­с­пе­к­тив роз­ви­т­ку на­ції, но­вої епо­хи, яку називаємо Зо­ло­тою до­бою на­шої іс­то­рії. Ни­ні ми від­зна­ча­є­мо 950-літній юві­лей з дня на­ро­джен­ня кня­зя Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха, ав­то­ра “Пов­чан­ня” сво­їм уже до­ро­с­лим ді­тям, на­пи­са­но­го ним на при­кла­ді вла­с­но­го жит­тя.

Пі­зна­валь­ні пра­г­нен­ня до­ро­с­лих, які га­р­мо­ні­зу­ва­ли про­тя­гом сто­літь вла­с­не при­ро­д­не са­мо­у­с­ві­до­м­лен­ня, збе­рі­га­ли тим са­мим і своє жит­тя, і жит­тя під­ро­с­та­ю­чих по­ко­лінь. При­кла­дом та­ко­го лю­ди­но­знав­чо­го ру­ху за пра­во пі­знан­ня вла­с­ної іс­то­ри­ч­ної па­м’я­ті, мо­ви, яка єд­нає на­род, вла­с­ної, на­ці­о­наль­ної сві­до­мо­с­ті є за­сно­ва­на у 1868 ро­ці про­фе­со­ром Ана­то­лі­єм Ва­х­ня­ни­ним пер­ша укра­їн­сь­ка “Про­с­ві­та”. Ни­ні їй ви­по­в­ню­є­ть­ся 135 ро­ків.

Чи не то­му укра­їн­сь­ка пе­да­го­гі­ч­на куль­ту­ра по­сі­дає пер­шість у роз­ро­б­лен­ні ан­д­ра­го­гі­ки - те­о­рії про­сві­ти, про­сві­т­ницької ді­я­ль­но­с­ті для до­ро­с­лих лю­дей, їх навчан­ня і ви­хо­ван­ня, здій­с­не­но­му у 10-20-х ро­ках ХХ сто­літ­тя? Ди­ре­к­то­ром гі­м­на­зії “Рі­д­на шко­ла”, за­сно­в­ни­ком за­галь­но­ос­ві­т­ньо­го “Се­лян­сь­ко­го уні­вер­си­те­ту” для до­ро­с­лих був Ми­хай­ло Га­лу­щин­сь­кий, який своєю ор­га­ні­за­тор­сь­кою пра­цею, про­па­ган­дою, на­у­ко­ви­ми працями і сту­ді­я­ми за­по­ча­т­ку­вав осві­ту до­ро­с­лих по­ко­лінь, став пер­шим укра­їн­сь­ким уче­ним-­ан­д­ра­го­гом. Ан­д­ра­го­гі­ч­ний на­прям по­даль­шо­го роз­ви­т­ку на­був у  дру­гій по­ло­ви­ні ХХ сто­літ­тя в США, Ні­ме­ч­чи­ні, Ні­де­р­лан­дах, Бе­ль­гії, Швей­ца­рії, Юго­с­ла­вії, По­ль­щі, Уго­р­щи­ні, Ве­ли­кій Бри­та­нії, Че­хії, Сло­вач­чи­ні, Фі­н­ля­н­дії, а та­кож у Ки­таї.

Фун­к­ція гу­ма­ні­та­р­ної без­пе­ки є на­ск­рі­з­ним на­ча­лом осві­т­ньо­го зро­с­тан­ня су­с­пі­ль­с­т­ва. Так, тра­ди­цій­на куль­ту­ра є за­со­бом збе­ре­жен­ня на­ці­о­наль­ної іден­ти­ч­но­с­ті і то­му є зна­чу­щою як для на­ції, так і для сі­м’ї. Роз­пад куль­ту­р­ної цін­но­с­ті лю­ди­ни де­фор­мує її на­ці­о­наль­ну іден­ти­ч­ність, що в пе­ре­бі­гу кіль­кох по­ко­лінь по­зна­ча­є­ть­ся на яко­с­ті і на­дій­но­с­ті її ро­ди­но­у­т­во­рю­ю­чих по­те­н­цій, сту­пе­ні ста­ло­с­ті со­ці­аль­них вза­є­мин. Ком­п­лекс рис со­ці­аль­но мо­бі­ль­ної, лег­ко­ада­п­то­ва­ної до змі­ню­ва­них умов, орі­є­н­то­ва­ної на осо­би­с­ту ви­го­ду лю­ди­ни, що в цій за­ле­ж­но­с­ті ви­бу­до­вує і при­пи­няє вза­є­ми­ни, як­що він ви­яв­ля­є­ть­ся у зна­ч­ної кіль­ко­с­ті осіб, є по­ка­з­ни­ком амор­ф­но­с­ті су­с­пі­ль­с­т­ва, а в пе­рі­о­ди йо­го транс­фор­ма­ції, змі­ню­ва­но­с­ті - де­ста­бі­лі­зу­ю­чим фа­к­то­ром. Со­ці­аль­но-­пси­хо­ло­гі­ч­не са­мо­по­чут­тя ці­єї ча­с­ти­ни на­се­лен­ня ви­яв­ляє си­с­те­мо­ком­п­лекс “втра­ти то­ч­ки опо­ри”.

Вла­с­ти­во­с­ті, що пе­ре­да­ю­ть­ся куль­ту­рі її тво­р­ця­ми, вті­лю­ють мі­сію гу­ма­ніта­р­ної без­пе­ки для її на­ро­ду і кон­к­ре­т­ної лю­ди­ни. Най­го­ло­в­ні­ше при­зна­чен­ня ці­єї мі­сії – за­без­пе­чи­ти від­най­ден­ня сен­су вла­с­ної жит­тє­ді­я­ль­но­с­ті лю­ди­ною і су­с­пі­ль­с­т­вом у ці­ло­му. Без цьо­го ене­р­ге­ти­ч­ні мо­ж­ли­во­с­ті жит­тя спря­мо­ву­ва­ти­му­ть­ся на до­ся­г­нен­ня ли­ше ви­ди­мої ско­ро­ми­ну­щої мети. А це при­зво­дить до ста­ну ду­хо­в­ної фру­с­т­ра­ції і кри­зи як окре­мої лю­ди­ни, так і су­с­пі­ль­с­т­ва в ці­ло­му.

От­же, куль­ту­ра, яку ство­рю­є на­ція, по­ряд з ін­ши­ми фун­к­ці­я­ми ви­ко­нує ще й фун­к­цію збе­ре­жен­ня на­ції і лю­ди­ни в ній. А ви­хо­ван­ня як скла­до­ва ча­с­ти­на­ є вну­т­рі­ш­ньою сфе­рою без­пе­ки ко­ж­ної куль­ту­ри. На­бу­ва­ю­чи ді­я­ль­но­го вті­лен­ня в по­чут­тях, ми­с­лен­ні і уяв­лен­нях, куль­ту­р­ні утво­рен­ня ви­ко­ну­ють роль уста­но­вок, пе­ре­ко­нань і сві­то­гля­ду.

Про­цес посту­паль­но­го змі­ц­нен­ня дер­жа­в­но­с­ті ви­явив вза­є­мо­зу­мо­в­лю­ва­ні очі­ку­ван­ня су­с­пі­ль­с­т­ва, що по­тре­бу­ють: окре­с­лен­ня сфе­ри на­ці­о­наль­ної без­пе­ки в га­лу­зі осві­ти і ви­хо­ван­ня до­ро­с­лих лю­дей; за­без­пе­чен­ня ці­лі­с­ної гу­ма­ні­та­р­ної без­пе­ки дер­жа­ви; дер­жа­в­ної за­хи­ще­но­с­ті без­пе­ре­ш­ко­д­но­го і пов­но­го роз­ви­т­ку укра­їн­сь­кої куль­ту­ри, на­ці­о­наль­ної осві­ти і ви­хо­ван­ня.

Ос­но­вою роз­в’я­зан­ня цих про­б­лем є прин­цип га­р­мо­ній­но­го по­єд­нан­ня вза­є­мо­за­ле­ж­но­с­тей: дер­жа­ва ви­ко­нує охо­ро­ну, ство­рює си­с­те­му сти­му­лів, за­без­пе­чує ма­те­рі­аль­но, від­сте­жує без­пе­ре­ш­ко­д­ність і по­в­но­ту осві­т­ньо-­ви­хо­в­но­го роз­ви­т­ку су­с­пі­ль­с­т­ва; осві­т­ньо-­ви­хо­в­на сфе­ра за­без­пе­чує збе­ре­жен­ня і змі­ц­нен­ня дер­жа­ви, по­ліпшен­ня її яко­с­ті і при­ва­б­ли­во­с­ті, пе­ре­да­чу куль­ту­р­них на­бу­т­ків но­вим по­ко­лін­ням та їх транс­ля­цію в су­с­пі­ль­с­т­ві.

Ос­но­во­по­ло­ж­ним прин­ци­пом на­ці­о­наль­ної без­пе­ки в га­лу­зі осві­ти і ви­хо­ван­ня є прин­цип фор­му­ван­ня спі­ль­но­сті за­галь­но­на­ці­о­наль­но­го ін­тересу всіх гро­ма­дян дер­жа­ви: дер­жа­ва за­без­пе­чує ви­хо­ван­ня і осві­ту сво­їх гро­ма­дян у рі­в­но­му для всіх об­ся­зі.

Осві­та є цін­ні­с­тю, що ви­зна­чає якість осо­би­с­то­с­ті, без­по­се­ре­д­ньо впли­ває на змі­ц­нен­ня здо­ро­в’я лю­ди­ни, її по­том­с­т­ва, збіль­шен­ня три­ва­ло­с­ті жит­тя. Осві­та і ви­хо­ван­ня – скла­до­ва ча­с­ти­на ду­хо­в­ної куль­ту­ри, що за­без­пе­чує са­мо­збе­ре­жен­ня на­ції і лю­ди­ни в ній, пе­ре­да­чу на­бу­тої куль­ту­ри з по­ко­лін­ня в по­ко­лін­ня, її са­мо­ві­д­т­во­рен­ня і роз­ви­ток.

На­ше ко­ор­ди­на­цій­не бю­ро про­дов­жу­є уза­галь­ню­ва­ти і си­с­те­ма­ти­зу­ва­ти про­по­зи­ції та по­ба­жан­ня до про­е­к­ту За­ко­ну Укра­ї­ни “Про осві­ту до­ро­с­лих”, який, на нашу ду­м­ку, має прой­ти все­на­род­не об­го­во­рен­ня.

На наш по­гляд, вар­то за­охо­ти­ти сіль­сь­кі, се­ли­щ­ні, ра­йон­ні, мі­сь­кі, об­ла­с­ні ра­ди, га­лу­зе­ві мі­ні­с­тер­с­т­ва та дер­жа­в­ні ко­мі­те­ти, під­при­єм­с­т­ва та ор­га­ні­за­ції що­до ух­ва­лен­ня, при­йнят­тя та вжиття за­хо­дів у ца­ри­ні осві­ти до­ро­с­лих і про­ве­с­ти оцін­ку отриманих ре­зуль­та­тів. Зга­дай­мо на­ста­но­ву пер­шо­го мі­ні­с­т­ра осві­ти УНР Іва­на Сте­шен­ка: “Гро­ма­дя­на­ми ві­ль­ної  Укра­їн­сь­кої Ре­с­пу­б­лі­ки не мо­ж­на пра­ви­ти зго­ри, ка­те­го­ри­ч­ни­ми ве­лін­ня­ми; так са­мо й но­ва шко­ла по­вин­на пра­ви­ти­ся са­мою гро­ма­дою, в ін­тересах якої во­на ви­хо­вує май­бу­т­ніх гро­ма­дян”. От­же, й укра­їн­сь­кі шко­ли осві­т­ньо­го зро­с­тан­ня до­ро­с­лих гро­ма­дян ма­ють від­по­ві­да­ти їхнім пра­г­нен­ням та ін­тересам.

2003-2012 роки Ор­га­ні­за­ція Об’єд­на­них На­цій офі­цій­но про­го­ло­си­ла де­ся­ти­літ­тям гра­мо­т­но­с­ті, але не еле­мен­та­р­ної, та­кої, як про­сте ово­ло­дін­ня чи­тан­ням і пи­сь­мом, а гра­мо­т­но­с­ті су­с­пі­ль­ної, яка передбачає ово­ло­дін­ня спо­со­ба­ми жит­тя в постій­но уск­ла­д­ню­ва­них со­ці­аль­них вза­є­ми­нах, опа­ну­ван­ня мо­вою і куль­ту­рою су­с­пі­ль­с­т­ва, в яко­му жи­ве лю­ди­на.

І са­ме то­му ство­рен­ня най­рі­з­но­ма­ні­т­ні­шої й все­охо­п­лю­ю­чої си­с­те­ми осві­ти до­ро­с­лих гро­ма­дян Укра­ї­ни має бу­ду­ва­тись на трьох під­ва­ли­нах: ак­ти­в­но­с­ті гро­мад­сь­ких ор­га­ні­за­цій, фі­нан­со­вій ак­ти­в­но­с­ті ор­га­нів дер­жа­в­ної ви­ко­нав­чої вла­ди та мі­с­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, ін­ди­ві­ду­аль­ній іні­ці­а­ти­ві са­мих до­ро­с­лих гро­ма­дян Укра­ї­ни.

Від ці­єї іні­ці­а­ти­ви та ак­ти­в­но­с­ті за­ле­жить, у яко­му су­с­пі­ль­с­т­ві, про­тя­гом яко­го ча­су від­бу­ва­ти­ме­ть­ся на­ше жит­тя й на яко­му рі­в­ні роз­ви­т­ку су­ча­с­не по­ко­лін­ня до­ро­с­лих за­ли­шить йо­го нащадкам.

Ми ма­є­мо до­зе­м­но вкло­ни­тись му­д­ро­с­ті за­вба­ч­ли­вих ба­ть­ків і ма­те­рів, далекогляд­них ді­ду­сів і ба­бусь, на­ших ве­ли­ких пра­ді­дів! Це за­вдя­ки їхній не­на­с­тан­ній пра­ці що­до пе­ре­да­чі на­ко­пи­че­ної за по­пе­ре­дні ти­ся­чо­літ­тя му­д­ро­с­ті ни­ні три­ває на­ше жит­тя. Це їхній сві­до­мій са­мо­по­жер­т­ві ми за­вдя­чу­є­мо ща­с­ли­вою мит­тю ни­ні­ш­ньо­го бут­тя! Збе­рі­га­ти жит­тя на­шої укра­їн­сь­кої на­ції, яке мо­ж­ли­ве ли­ше у при­яз­ні й спів­п­ра­ці з ін­ши­ми на­ці­я­ми сві­ту, – на­ше су­с­пі­ль­не й осві­т­нє при­зна­чен­ня!

 

Се­р­гій Бо­л­ті­вець, го­ло­ва Все­ук­ра­їн­сь­ко­го

ко­ор­ди­на­цій­но­го бю­ро

Між­на­ро­д­ної гро­мад­сь­ко-­дер­жа­в­ної про­гра­ми “О­с­ві­та до­ро­с­лих

в Укра­ї­ні”