Нема чого сказати, крім давно відомого "несповідимі путі Господні". Четвертий Міжнародний Тиждень освіти дорослих, серед організаторів якого - Міносвіти, Академія педнаук, Товариство "Знання", Інститут психології ім. Костюка АПН України та ін. розпочався в київському співкатедральному костелі св. Олександра. У день свого відкриття Міжнародний Тиждень освіти дорослих остював у католицькій святині. Його учас-іиків привітав і благословив єпископ-помічніик Київсько-житомирської дієцезії Станіс-іав Широкорадюк. Владика звернувся до них і словом про потребу людини вчитися протягом цілого життя.

Загалом погляд Його Екселенції як представника Церкви на цю справу не розходить-я з поглядами організаторів та учасників за­ходу, одну з тем якого озаглавлено так: "Освіта для захисту прав людини: на здоров'я, на працю, на життя". Церква визнає і захищає права людини; ось тільки цю людину-громадянина з її правами громадські та державні цячі розглядають лише як об'єкт захисту, а Іерква вбачає в ній створіння на образ і подо-іу Бога й через те шанує людину та її права як абсолютну й безстрокову цінність - від моме­нту зачаття й аж до безсмертя й душі у віч­ності.

Проблематика Міжнародної сусшльно-державної програми "Освіта дорослих", здій­снюваної у співпраці з Міжнародним коште-том захисту прав людини, насправді дуже близька кожному громадянинові України, не­залежно від його конфесійної належності. Хто з віруючих убезпечений сьогодні від-по-боювань залишитися без роботи, коли йому "стукне" 40 чи 50 років? Церква не є ані харитативною організацією, ані роботодавцем. Місця роботи для віруючих назагал залиша­ються "світськими", на державних або прива­тних підприємствах. І проблеми віруючих тут мало чим відрізняються від проблем невірую­чих: ті й ті можуть однаково стояти перед ого­лошенням "Приймаються особи віком до 35 років"...

Вочевидь, це стосується не тільки Украї­ни. Саме тому ЮНЕСКО має свої програми допомоги в здобутті або продовженні освіти дорослим людям, котрі потребують цього чи то для дальшого особистого розвитку, чи то щоб утриматись на роботі. З ЮНЕСКО співпрацює Всеукраїнське координаційне бюро Міжнародної суспільно-державної програ­ми "Освіта дорослих в Україні", яке очолює п. Сергій Болтівець, заступник директора Ін­ституту психології м. С. Г. Костюка Академії педагогічних наук України. Про цю програму, а також про черговий Тиждень освіти дорос­лих, розповіла п. Лариса Сігаєва, старший На­уковий співробітник Інституту педагогіки та психології професійної освіти при АПН України, заступник голови Благодійного фонду ім. Макаренка.

- На цю зустріч прибули гості з Азербай­джану, Польщі, Словаччини, загалом близько 200 осіб. Тиждень має назву "Освіта дорослих для безпеки життя", оскільки освіта для су­часної людини є умовою безпеки в широкому

розумінні слова: можливості мати роботу, розвиватися як особистість. Ми, вчені, вважа­ємо, що освіта має тривати не в обмежених ра­мках школи або інституту, а впродовж усього життя. За роки пращ ми досягай того, що ро­зуміння освіти вийшло за межі "освіти як школи". Тепер серед учасників наших Тижнів - і Міністерство економіки, і Міністерство екологи, інші міністерства та відомства... На жаль, не прийшов жоден народний депутат, попри особисті запрошення.

Шляхи навчання дорослих, як свідчать матеріали Тижня освіти дорослих, є різнити-шслядипломна освіта, система підвищення кваліфікації, освітні та реабілітаційні центри. Представниця одного з таких центрів п. Світ­лана Соболь розповіла про соціальну реа­білітацію хворих на наркозалежність. Уже п'ять років вона як міжнародний спостерігач за дотриманням Прав людини займається до­помогою наркоманам, зокрема в Броварах, де має свій будинок протестантське об'єднання "Перемога". Конкретні наслідки цієї діяльно­сті - влаштування 22-х підопічних цього центру на додаткову освіту, в Інститут соціа­льних і культурних зв'язків. Кошти на цю освіту (це 1636 Гривень на рік за одну особу) надали Держкомітет сім'ї та Молоді та різні доброчинці. Продовжують навчання 14 осіб, решта шукають свого призначення в інших вузах.

Результати тижневих занять у столиці представники регіонів везуть додому. Ці ма­теріали друкуються також у журналі "Непе­рервна професійна освіта: теорія і практика", над випуском якого працюють співробітники Інституту педагогіки і психології профосвіти АПН України. Видання підтримує Благодій­ний фонд ім. Макаренка.

До плодів попередніх міжнародних Тиж­нів освіти, як сказала п. Лариса Сігаєва, треба зарахувати насамперед збільшення кількості

тих, хто розуміє нагальну потребу продов­ження освіти - отже, зростають шанси підне­сти цю роботу на законодавчий рівень А за­конопроект учасники Тижнів готують, спира­ючись на досвід тих країн колишнього СРСР, де "Закон про освіту дорослих" уже ухвалено Заступник міністра освіти України п Тимошенко, котрий брав участь у роботі IV Тижня освіти дорослих, просив його учасників пода­вати свої пропозиції у міністерство. Отже, справа таки зрушила з місця.

На якій базі розвиватиметься подальша професійна освіта мешканців України, якщо в нашій державі навіть для основної освіти бра­кує фінансування? "Благодійники знахо­дяться, - відповіла п. Лариса, і ми всім дя­куємо. Наприклад, справжньою Божою бла­годаттю я вважаю згоду єпископа Станіслава Широкорадюка безкоштовно надати нам приміщення храму для відкриття Тижня. На­ша діяльність будується на ентузіазмі, а не на грошах, і ми навіть не знали, чи вдасться про­вести цьогорічні конференщї. Але Бог послав допомогу. Досі ми школи не зверталися по до­помогу до Церкви, і, як видно, це була помил­ка. Величезною радістю для учасників Тижня освіти було те, як костел св. Олександра нас зустрів: чудова органна музика, благословен­ня єпископа. Люди отримали гарний духов­ний заряд перед початком роботи. Я певна, що, познайомившись із цим храмом, люди приходитимуть сюди знову і знову. А крім то­го, ми домовилися з єпископом Станіславом про подальшу співпрацю "

Співпраця можлива, наприклад, як узго­дження світських програм подальшого на­вчання дорослих із планами Церкви, яка теж готує свої "кадри": світських катехізаторів, викладачів християнської етики, соціальних працівників. Звісно, це плани на майбутнє Так хочеться, щоб вони були виконані. Щоб усе не скінчилося на отих кількох засіданнях та публікації матеріалів чергової розумної конференції.

Беата МАЙСЬКА

 

“ПАРАФІЯЛЬНА ГАЗЕТА”

 

№35(298)

5 жовтня 2003 р.

(рік XI)